Главная О проекте Условия работы Скидки Вакансии Цены и гарантии Способы оплаты Заказать работу Контакты
рус.укр.
Pасширенный поиск
ЦЕНА:   60 грн.
ЦЕНА:   0 руб.
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
Тема работы:

Адміністративне судочинство   (ID работы: 635)

Направление: Право
Предмет: Административное право
Тип работы: Курсовая работа
Число страниц: 53
Год защиты: 2017
Язык: Украинский
Содержание
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Понятійно-категорійна сутність адміністративного судочинства
2. Дія та бездіяльність суб’єктів владних повноваждень
3. Мета та завдання інститут адміністративного судочинства
4. Особливості предмету адміністративного судочинства
5.Справи по скаргах громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи посадових осіб у сфері управлінської діяльності
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Введение
ВСТУП
Акт проголошення незалежності України як суверенної держави, прийняття у червні 1996 р. Конституції України, необхідність реального забезпечення прав і свобод людини, що випливає з цих документів, та утвердження верховенства права обумовлюють потребу в проведенні судово-правової і адміністративної реформ та їх наукового забезпечення.
Ст. 55 Конституції визначає, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом, а тому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а це дає можливість розглядати адміністративну юстицію як загальнолюдське надбання.
Норма ст.124 Конституції про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, консолідує правотворчість правосуддя щодо правоутворення, правореалізації і правоохорони, обумовила внутрішню цілісність адміністративної юстиції як елементу правової системи, служить зміцненню законності та правопорядку, громадської дисципліни, гарантує реалізацію прав і свобод громадян.
У процесі реалізації конституційних прав громадян часто виникають конфліктні ситуації. Як правило, сторонами таких конфліктів виступають громадяни і органи виконавчої влади. Маючи бажання вирішити конфліктну ситуацію, громадянин прагне захистити себе всіма можливими правовими засобами.
Конституції демократичних держав закріплюють і гарантують різні засоби та способи захисту. Зокрема, Конституцією України гарантується право направляти письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст. 40); право на судовий захист, право звертатися за захистом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, право захищати свої права і свободи особисто засобами, які не заборонені законом (ст. 55). Як наслідок права на захист від неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб - гарантується право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої громадянину (ст. 56 Конституції України).
Не викликає сумніву, що найбільш ефективним і надійним механізмом захисту від порушення законних інтересів громадян з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб є адміністративно-судовий захист. Тому, одним із напрямів адміністративної та судово-правової реформ в Україні стало створення системи адміністративних судів, які повинні зайняти чільне місце у розв’язанні публічно-правових спорів (конфліктів).
Тривалий час основна дискусія виникала з приводу доцільності запровадження в Україні системи адміністративного судочинства. Проте після прийняття Закону України від 7 лютого 2002 р. „Про судоустрій України”, який визначив систему адміністративних судів в Україні, акценти цієї проблеми змістилися у напрямі дослідження процесуальних питань, які потребують вирішення, аби механізм адміністративного судочинства запрацював.
Роль і місце адміністративної юстиції в правовій системі надзвичайно істотна. Проблема наукового дослідження сутності адміністративної юстиції має нині велике теоретичне і практичне значення: вона концентрує у собі не тільки історичні та суто юридичні, а й сучасні соціально-політичні аспекти вітчизняної юридичної науки. Вагомий внесок у розвиток цієї проблеми зробили В.Кампо, Г.Ткач, В.Стефанюк, В.Шишкін та інші.
Дана праця підготовлена з урахуванням досліджень, які виконали А.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, Ю.П. Битяк, В.Д. Бринцев, І.І. Веремеєнко, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, В.М. Горшенев, Ю.М. Грошевий, С.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, А.П. Клюшніченко, Л.В. Коваль, В.В. Копейчиков, А.П. Коренєв, Є.Б. Кубко, В.М. Марчук, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришко, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, П.М. Рабінович, В.І. Ремньов, А.О. Селіванов, В.М. Селіванов, В.Ф. Сіренко, В.Д. Сорокін, В.С. Стефаник, В.Я. Тацій, Ю.А. Тихомиров, М.М. Тищенко, В.В. Цвєтков, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, В.І. Шишкін та інші вчені.
Об’єктом даного дослідження стали процесуальні відносини, які врегульовані нормами адміністративного права щодо функціонування інституту адміністративної юстиції.
Предметом дослідження є правова обумовленість запровадження адміністративної юстиції в Україні в умовах формування правової держави і громадянського суспільства, а також поняття, мета та завдання адміністративного судочинства та його дія у правовій системі, правоутворенні, правореалізації і охороні прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Метою даного дослідження є теоретико-методологічне та практичне обґрунтування мети та завдань адміністративного судочинства в Україні.
Заключение
ВИСНОВКИ
З набранням чинності з 1 вересня 2005 року Кодексом адміністративного судочинства України розпочалося практичне функціонування національної системи адміністративної юстиції. Відтепер ефективність правового захисту прав і законних інтересів людини величезною мірою залежатиме від ступеня досконалості унормованого згаданим кодексом порядку судового розгляду справ, підвідомчих адміністративним судам. Тож є нагальна потреба з цих позицій оцінити якість змісту КАС, передусім у частині концептуальної спрямованості й дефініційної прийнятності запроваджуваного ним у нормативно-правовий обіг понятійного інструментарію.
Доречно нагадати, що адміністративне судочинство в Україні запроваджено в період, коли національна галузь адміністративного права перебуває на етапі радикального реформування, що на сьогодні є злободенною життєвою необхідністю, прямо пов’язаною з євроінтеграційним вибором України. Адже за своїм „духом” та ідеологією діюче вітчизняне адміністративне право докорінно відрізняється від адміністративного права європейських країн, яке орієнтоване на забезпечення прав та інтересів людини, їх ефективний захист. А в нас – на задоволення потреб держави, державного управління (а фактично – державного апарату та його чиновників). У цьому – суть принципової відмінності.
Підсумовуючи результати проведеного в даній роботі дослідження, зазначимо, що адміністративне судочинство - врегульований спеціальними нормами адміністративно-процесуального характеру порядок діяльності адміністративних судів щодо послідовного розгляду та вирішення адміністративних спорів певної категорії.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України містить норму-завдання, що має субсидіарний характер, оскільки вказує на обставини здійснення правосуддя у адміністративних справах, спрямованість на оптимізацію практики правосуддя шляхом визначення функцій адміністративного судового процесу та об’єктів судового захисту. Завдання адміністративної юстиції співпадають із загальними завданнями правосуддя як одного з різновидів державної влади в системі розподілу влад: це розгляд і вирішення спору про право, поновлення порушених суб’єктивних прав громадян і організацій, зміцнення законності у державі. Безпосереднім завданням адміністративної юстиції є вирішення адміністративно-правових спорів у сфері державної влади та управління. Спрямованість адміністративного судочинства визначає його сферу та об’єкт судового захисту у межах цього судочинства, а також відокремлює дане судочинство від інших його форм.
Суспільні відносини, що виникають при здійсненні адміністративного судочинства є специфічними і полягають у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя у адміністративних справах виникають з метою розгляду адміністративних справ за позовом зацікавленої особи та з метою захисту прав, свобод та охоронюваних правом інтересів фізичних юридичних осіб та прав і інтересів юридичних осіб. Таким чином, предметом адміністративного процесуального права у сфері здійснення адміністративного судочинства є правовідносини, що складаються у зв’язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист. Особливістю даних відносин є те, що вони пов’язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб’єктів у сфері публічно-правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
Ще одним важливим питанням, що врегульовано статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є питання про межі повноважень органів адміністративної юстиції (адміністративних судів). Воно має принаймні два аспекти, перший з яких пов’язаний з правовими межами публічно-правового спору. Другий стосується визначення підвідомчості таких спорів суду. Проблема визначення правових меж публічно-правового спору пов’язана з природою державного управління і виконавчої влади і стосується двох її сторін: виконання законів та розпорядництва. У відповідності до цього йдеться про різну ступінь зв’язаності дій публічної влади законом.
Якщо закон визначає повноваження суб’єкта публічної влади в імперативній формі, його діяльність жорстко визначена законом. Встановлення у законі чітко окреслених повноважень органів публічної влади є гарантією захисту суб’єктивних публічних прав громадян. З іншого боку, владні суб’єкти наділяються так званими дискреційними повноваженнями, які дають їм певну свободу діяти на власний розсуд при вирішення деяких питань. Але і цей обсяг дискреційних повноважень може бути різним: закон може окреслити межі повноважень, у яких владний суб’єкт може діяти на власний розсуд (окреслити межі дискреційних повноважень) і перевищення цих меж буде незаконним. Але законом може бути не передбачена якась із управлінських ситуацій і в такому разі суб’єкт публічної влади вступає у фактичні, не врегульовані правом відносини з громадянином або організацією. Конкретний обов’язок владного суб’єкта діяти певним чином в такому випадку законом не передбачений, отже, у громадян або організацій виникає не опосередкований правом інтерес, реалізація якого не має чіткої регламентації. Вирішення цього питання може бути двояким: у першому випадку захисту підлягають публічні права громадян і організацій, у другому - і інтереси також.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюється захист не лише порушених суб’єктивних публічних прав, але і порушених інтересів. Тобто, в даному випадку публічно-правовий спір - це не лише спір про право і даним Кодексом забезпечується захист публічних суб’єктивних прав громадян і організацій як від дій і рішень суб’єктів публічної влади, що явно суперечать закону, так і від дій, вчинених владними суб’єктами на власний розсуд, якщо вони перешкоджають здійсненню прав і свобод громадян.
Відповідно до ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Положення, що міститься у ч. 2 статті 2, слід розглядати у двох аспектах. По-перше, має йтися про вирішення питання щодо принципу встановлення кола публічно-правових спорів, підвідомчих адміністративному суду. Друге питання стосується розподілу компетенції між адміністративними та іншими судами судової системи. Щодо першого аспекту, слід зазначити, що у науці адміністративного права склалося дві точки зору відносно визначення кола правових спорів у сфері публічного управління, які підвідомчі органам адміністративної юстиції. Відповідно до першої, обов’язковим є встановлення переліку кола спорів, які можуть бути розглянуті у адміністративних судах. Прихильники другої точки зору виступають за введення загальної клаузули, тобто можливості оскаржити до суду будь-який правовий акт, дію чи бездіяльність суб’єкта публічного управління, що порушує права громадян або організацій, за винятком тих, у відношенні яких це прямо заборонено законом.
Аналіз положення, що міститься у частині 2 статті 2, дозволяє дійти висновку про закріплення у законі саме загальної клаузули. Загальна клаузула відповідає теорії правової держави, зобов’язуючи органи публічної влади та їх посадових осіб нести відповідальність за кожен правовий акт, що приймається ними, а також за будь-які вчинені ними дії (бездіяльність).
Запровадження адміністративного судочинства зумовило необхідність розмежування компетенції між адміністративними судами і Конституційним Судом України; між адміністративними судами і загальними судами; адміністративними та господарськими судами. Відповідні положення щодо розмежування компетенції між адміністративними та загальними і господарськими судами містяться у Перехідних положеннях КАС України.
Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено перелік обставин, які підлягають перевірці з боку суду у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.
Із наведеного у нормі переліку можна виокремити ті, що є критеріями законності актів, дій (бездіяльності), що оскаржуються: чи ґрунтується правовий акт на законі; прийнятий уповноваженою особою; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; а також з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Іншою групою обставин, що є предметом перевірки суду, є питання обґрунтованості рішень, дій чи бездіяльності: чи обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) прийнято акт, вчинено дію.
Інші обставини, що містяться у наведеному переліку, тобто прийняття рішень, вчинення дій органом публічної влади безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), своєчасно, тобто протягом розумного строку, можна віднести до третьої групи. Особливістю даної групи обставин є наявність деяких оціночних категорій, які вводяться Кодексом і не отримали конкретного визначення у його нормах.
Отже, основне завдання адміністративного судочинства полягає у захисті прав та законних інтересів особи в публічно-правових спорах від порушень з боку органів влади, органів місцевого самоврядування. Адміністративні суди розглядають всі справи, пов’язані зі спорами фізичних або юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Крім цього адміністративні суди розглядають спори, пов’язані із публічною службою, реалізацією повноважень управлінськими суб’єктами. Особлива категорія справ, які розглядають в адміністративному суді – спори, про правовідносини, що пов’язані із виборчим процесом та референдумом.
Литература
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
І. Нормативно-правові акти та судова практика

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Кодекс адміністративного судочинства України вiд 06.07.2005 № 2747-IV // Офіційний вісник України. - 2005. - № 32. – Ст. 1918.
3. Закон України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 р. // Відомості Верховної Ради. – 2002. - № 27-28. - Ст. 180.
4. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) від 30 січня 2003 року // Офіційний вісник України. - 2003. - № 6. - Ст. 245.
5. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Белілос проти Швейцарії” §68 від 29 квітня 1988 року // Judgment of The European Court of Human Rights: Belilos v. Switzerland, 29 April 1988, Published in A132.

ІІ. Спеціальні видання

6. Авер’янов В.Б. Українське адміністративне право на етапі реформування: питання нової доктрини // Українське право. – 2005. – № 1. – С. 185 – 200.
7. Административное право зарубежных стран. Учебное пособие. - М.: СПАРК, 1996. - 359 с.
8. Административно-процессуальное право Германии. Учебное пособие / Под ред. Т.Ф. Яковлевой. - М., 1996. - С. 105.
9. Адміністративна юстиція: європейський досвід і про позиції для України / Автори-упорядники І.Коліушко, Р.Куйбіда. - К.: Факт, 2003. – 459 с.
10. Адміністративне право України / За ред. проф. Ю.П. Битяка. - Х., 2000. - С. 189-192.
11. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник у 2 т. Т 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – К., 2004. – С. 393–395; Т. 2. Особлива частина. – К., 2005. -595 с.
12. Бартыков И.Ф., Дагель П.С., Елисейкин П.Ф., Куклин В.А., Нестеров А.И. Административные правонарушения, рассматриваемые в судебном порядке. - М.,1964. - С.122.
13. Бахрах Д.Н. Административное право России. Ч.І. - Екатеринбург, 1996. - С. 154.
14. Бахрах Д.Н. Административное право. - М., 1993. - С. 44.
15. Бахрах Д.Н. Юридический процесс и административное судопроизводство // Журнал российского права. - 2000. - №9. - С. 6-17.
16. Бахрах Д.Н., Боннер А.Т. Административная юстиция: развитие и проблемы существования // Советское государство и право. - 1975. - №8. - С. 13-21.
17. Бельский К.С. Рецензия на монографию Ю.Н. Старилова Административная юстиция. Проблемы теории. // Государство и право. - 1999. - №8. - С. 115-117.
18. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. - М., 1973. - С. 185.
19. Боннер А.Т. Буржуазная административная юстиция // Правоведение. - 1969. - №1. - С. 99.
20. Брэбан Г. Французское административное право: Пер. с фр. / Под ред. и со вступ, ст. С. Боботова. - М.: Прогресс, 1988. - С. 27 - 364.
21. Гук Г.Н. Теоретические и прикладные проблемы реализации конституционного права советских граждан на обжалование действий (актов) государственных, общественных органов и должностных лиц: Автореф.дисс… к.ю.н. 12.00.02. – К., 1991. – С. 12-16.
22. Демин А.А. Понятие административного процесса и кодификация административно-процессуального законодательства Российской Федерации // Государство и право. - 2000. - №11. - С. 5-12.
23. Димитров Ю. Адміністративна юстиція - атрибут демократичної правової держави // Право України. - 1996. - № 4. – С. 12.
24. Елисейкин П.Ф. Судебная защита прав и интересов граждан и организаций // Юридические гарантии и применение советских правовых норм и укрепление социалистической законности. - К., 1971. - С. 84-85.
25. Жеруолис И.А. Судопроизводство по административным делам // Советское государство и право. - 1970. - №2. - С. 107-111.
26. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз /переклад з французької/. - К., 1996. – С. 358.
27. Кампо В. Становлення демократичної судової влади: суспільно-політичні аспекти // Становлення владних структур в Україні (1991-1996) / Редкол.: О.Гарань, В. Кулик, О. Майборода. – К., 1997. – С. 149.
28. Карасева Конституционное право на обжалование. - М., 1989. - С. 40.
29. Клейнман А.Ф. Вопросы гражданского процесса в связи с судебной практикой // Социалистическая законность. - 1946. - №9. - С. 12.
30. Козлов Ю.М. Институт права жалобы по советскому административному праву: Автореф. дисс....канд. юр. наук. - М., 1953. - С. 9.
31. Козлов Ю.М. Предмет советского административного права. - М., 1967. - С. 86.
32. Коліушко І., Голосніченко І. Проблеми удосконалення адміністративно-делікгного законодавства // Право України. - 2001. - № 3.
33. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учеб в 4-х томах Тома 1-2 // Отв. ред. Б.А. Страшун. - М., 1995. - С. 9.
34. Конституційне право України. За ред. Погорілка В.Ф. - К.,1999. - С. 577.
35. Коренев А.П. Применение норм советского административного права. Автореф.дисс… д.ю.н. 12.00.02. - Л., 1971. - С. 19.
36. Кудряшева А.И. Особенности производства по делам, возникающим из административно-правовых отношений. // Суд и применение закона. - М., 1982. - С. 161-162.
37. Лазарев Б.М. Понятие и виды управленческих процедур. Их роль в механизме государственного управления // Управленческие процедуры / Под ред. Б.М. Лазарева. - М., 1988. - С. 5.
38. Лория В.А. Некоторые вопросы теории кодификации административно-процесуального права. - Тбилиси, 1974. - С. 8.
39. Лория В.А. Правосудие по административным делам // Советское государство и право. - 1970 . - №11. - С. 95-99.
40. Лория В.А. Существует ли административная юстиция в советском праве? // Правоведение. - 1970. - №1. - С.110 - 114.
41. Лунев А.Е. Административная ответственность за правонарушения. - М., 1961. - С. 173.
42. Манохин В.М. Органы советского государственного управления (вопросы реформирования). - Саратов, 1962. - С. 44-45.
43. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: понятие и соотношение с иными видами процесуально-правовой деятельности // Государство и право. - 2001. - №2. - С. 15-20.
44. Машутина Ж.Н. Производство по делам, возникающим из административно-правовых отношений, – судебный административный процесс // Вопросы государства и права. Ред. коллегия: проф. А.И. Ким и др. - Томск, 1974. - С. 96-108.
45. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права / Навчальний посібник / За загальною редакцією Куйбіди Р.О., Шишкіна В.І. – К.: Старий світ, 2006. – 576 с.
46. Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування. - Мюнхен, 1963. – С. 150.
47. Панова И.В. Административное судопроизводство в Российской Федерации // Государство и право. – 2001. - №10. – С. 13-20.
48. Панова И.В. Административный процесс в Российской Федерации // Известия вузов “Правоведение”. - 2000. - №5. - С. 123-127.
49. Педько Ю. Адміністративна юстиція як елемент механізму вирішення конфліктів між суб’єктами громадянського суспільства та державою // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конференції. – К., 2001.  С. 277-279.
50. Педько Ю. Поняття адміністративно-юстиційного процесу // Актуальні проблеми політики. – Вип. 13-14. – Одеса, 2002. – С. 481-487.
51. Старилов Ю.Н. Административное право: сущность, проблемы реформы и новая система // Известия вузов “Правоведение”. - 2000. - №2. - С. 5.
52. Старилов Ю.Н. К вопросу о новом понимании административной юстиции // Известия вузов “Правоведение”. - 2000. - №5. - С. 114.
53. Старилов Ю.Н. О сущности и новой системе административного права: некоторые итоги дискуссии // Государство и право. – 2000. - №5. – С. 12-21.
54. Статті
55. Стефанюк В.С. Питання організації та юрисдикції адміністративних судів в Україні // Державне управління: теорія і практика. – К. : Юрінком Інтер, 1998.– С. 274–282.
56. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. - М., 2000. - С. 446.
57. Теория юридического процесса / Под общ. ред. В.М. Горшенева. - Х., 1985.; Процесуальные нормы и отношения в советском праве (в “непроцесуальных” отраслях). - Воронеж, 1985.
58. Тищенко Н.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории и пути совершенствования. - Х.,1998. - С. 244.
59. Угриновська О. Судове провадження у справах за скаргами громадян на неправомірні дії та рішення органів державного управління та посадових осіб // Юридический вестник. – 2000. - №2. – С. 73-76.
60. Чувпило О.О. Адміністративний процес та адміністративна процедура // Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування. За матеріалами Другої національної науково-теоретичної конференції м. Суми, 25-27 травня 2000 р. - Суми, 2000. - С. 27-28.
61. Якимов А. Ю. Субъекты административной юрисдикции (правовой статус и его реализация). - М., 1996. - С. 6-7.
62. Якимов А.Ю. Административно-юрисдикционный процесс и административно-юрисдикционное производство // Государство и право. - 1999. - №3. - С. 5-10.
Другие работы этого направления
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ МІСЦЕВОЇ МІЛІЦІЇ ЩОДО ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ
АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАХОДИ ПРОТИДІЇ ПРАВОПОРУШЕННЯМ, ВЧИНЕНИМ НЕПОВНОЛІТНІМИ, У СФЕРІ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН І ПРЕКУРСОРІВ
Попередження адміністративних правопорушень, що посягають на митні відносини
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб’єктів
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ОХОРОНИ ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Контрольно-наглядова діяльність та адміністративний примус в сфері охорони праці (на матеріалах підрозділів державного нагляду за охороною праці Головного штабу МВС України)
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИД-ВОРЕННЯ ЗА МЕЖІ УКРАЇНИ ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА
Види адміністративно-правових відносин
ГАРМОНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ ПРО НЕПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ У СИСТЕМІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Адміністративно-правове регулювання відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади
Правові основи захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку
АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У МИТНІЙ СФЕРІ
Адміністративно-правовий статус керівників органів виконавчої влади
Правові засади валютного регулювання і контролю в Україні
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ
Взаємодія суб'єктів господарської діяльності з контролюючими органами в Україні в умовах реформаційних процесів: правовий аспект
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ПОЛІТИЧНОГО ПРАВА ГРОМАДЯН НА СВОБОДУ ЗБОРІВ, МІТИНГІВ, ВУЛИЧНИХ ПОХОДІВ І ДЕМОНСТРАЦІЙ
Міськрайоргани внутрішніх справ в умовах правової реформи
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСКАРЖЕННЯ ГРОМАДЯНАМИ НЕЗАКОННИХ ДІЙ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СУДАХ
Державна служба як важливий інститут державного урядування. Психологічні та правові аспекти підготовки урядовців
СЛУЖБОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧИХ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ПОДАТКОВЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ ЯК ПІДСТАВА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Адміністративна відповідальність
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ В УКРАЇНІ
Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина
Державне управління сфери виникнення адміністративо-правових відносин
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНОЗЕМЦІВ В УКРАЇНІ ТА МЕХАНІЗМ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ
ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ (ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ПИТАННЯ)
Управління процесами формування ґендерної політики в Україні (організаційно-правові аспекти)
Державне управління у соціально-культурній сфері
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ
БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ: ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ ТА В ЗАКОНОДАВСТВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
Адміністративні провопорушення
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЛІЦЕНЗІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПОВНОВАЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ У СФЕРІ ОБОРОНИ
Організаційно-правове забезпечення статусу працівників податкової міліції України
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ
Адмінстративно-процесуальні правовідносини
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ В СФЕРІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ
КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МИТНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ:ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ
ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ В УМОВАХ РОЗБУДОВИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ
МАТЕРИАЛЬНО-ПРАВОВЫЕ И ПРОЦЕССУАЛЬНЫЕ ГАРАНТИИ ЗАКОННОСТИ ПРИВЛЕЧЕНИЯ К АДМИНИСТРАТИВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ
Адміністративні стягнення (поняття, система, класифікація адміністративних стягнень)
ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
купить диплом программиста

www.kamod.net.ua/